З ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ ОСВІТИ В СЕЛІ РУСАНІВ

/Files/images/IMG_0324.JPG

Історія освіти в селі Русанів сягає глибин XIX століття. До 1877 р. в Русанові була церковно-приходська школа, що містилась в будинку псаломщика Афанасія Неговського і в якій навчали дітей до трьох класів. Школа мала дві класні кімнати, де навчалось 50 – 60 дітей. Будинок стояв через дорогу проти церкви, щоб зручно було церкві впливати на виховання дітей в школі. У школі працював один учитель з гімназійною освітою і один грамотний селянин Антон Петрович Дяченко. Через тяжкі умови життя Дяченко залишив село і поїхав у пошуки кращої долі. Тоді на його місце прийшов інший грамотний селянин Топіха Герасим Степанович, який умів лише читати і писати. Кожного дня четвертий урок у школі вів піп отець Онапій. На цих уроках вивчались молитви і молитовні пісні.

Русанівське сільське початкове народне училище Міністерства народної освіти засноване в 1877 році у приватному будинку. Попечитель –– дворянин Д.А. Вишневський. Учнів тут було 54.

Будинок для школи спорудили в 1894 році. У 1896 р. жителів у селі налічувалося 2000, учнів було 77 і лише троє дівчат. Учителькою працювала М.Г. Захарієвська. Село Русанів на той час належало до Гоголівської волості.

Після революції школу розмістили в новому будинку в якому до цього проживав дяк. Це шкільне приміщення мало дві класні кімнати і дві квартири для вчителів. Проте школа залишалась ще трирічною.

У 1927 році жителі села поставили питання про відкриття четвертого класу, що давало можливість продовжити навчання в повітовій семирічній школі. Делегація зацікавлених у цьому селян поїхала до Чернігова, де підняла питання перед державними органами освіти. Прислали також ще одного вчителя.

У 1931 році було відкрито п’ятий клас. Бажаючих вчитись було багато, але потрібних приміщень не було. Тому класи розмістили по куркульських хатах в різних кутках села.

1 вересня 1939 року в центрі села, де раніше була велика дерев’яна церква, було відкрито нову школу: двоповерхову, на 14 класних кімнат, з вестибюлем. Окремо побудували майстерню і маленький спортивний зал.

Багато сил і турбот доклав у будівництво і розвиток школи тодішній директор Дженжібер Трохим Степанович. Нова школа стала центром культурного життя: вчителі брали активну участь у ліквідації неграмотності, читали лекції, були активними учасниками художньої самодіяльності.

У вересні 1941 року фашисти за кілька днів з школи – красуні зробили німецький штаб, перший поверх перетворили на конюшню. Нові „господарі” знищили все шкільне обладнання.

У 1943 році після звільнення Русанова від фашистів жителі села в першу чергу взялись за ремонт школи. У відремонтованій школі навчання організували до сьомого класу, таким воно було до 1952 року.

З 1953 по 1960 роки школою керував Ніколаєнко Іван Власович. У цей же період школа набуває статусу середньої. Її педагогічний склад поповнили молоді вчителі, які на довги роки стануть основою сильної творчої школи. Це - Сідушов Микола Прокопович, Білошапка Валентина Гаврилівна, Процько Борис Іванович, Хохлова Галина Іванівна, Кудлай Олексій Лавринович, Кудлай Марія Данилівна, Соловей Одарка Олексіївна, Пєнкіна Тетяна Терентіївна, Приємницький Григорій Федотович, Вєсєлова Юлія Вікторовна, Харченко Галина Кирилівна, Курило Марія Юхимівна. Ці вчителі своєю працею внесли великий вклад у розвиток освіти та культури села. Ніколаєнко Іван Власович створив міцнй творчий колектив педагогів, які сумлінно працювали і десятиліттями „сіяли добре розумне і вічне”. З часом русанівській директор стане першим заступником Міністра освіти.

З 1961 року школу очолює Панченко Леонтій Федорович. У цей період педагогічний колектив поповнюється молодими вчителями: Дяченко Надія Григорівна, Каленченко Олександа Олександрівна, Янчицька Олена Павлівна, Заряда Марія Данилівна.

У 1963 році прийшла працювати в школу піонерважатою Пильтяй Катерина Матвіївна. Під її керівництвом піонерська дружина і комсомольська організації були кращими в районі. Широкого розмаху набрав тимурівський рух.

З 1964 по 1969 рік директором школи був Заєць Олексій Семенович. У цей час (1966р.) у школі з’являються перші срібні медалісти: Соловей Тетяна Дмитрівна, Костира Віра Іванівна, Семенюк Ніла Іванівна, Юрченко Віра Григорівна.

З великим задоволенням учні відвідують духовий гурток, яким керує Радомисельський Олександр Наумович. З 1970 року кращий учень гуртка - Сімонов Анатолій Григорович продовжить справу свого вчителя.

Життя налагоджувалось, підростали діти, населення Русанова збільшувалось. Навчання в школі велось у дві зміни. Збільшується і педагогічний колектив. На роботу поступають Сімонова Ніна Дем’янівна, яка проведе велику роботу по збору матеріалу про історію села, Спруде Аеліта Августівна, Алєксєєнко Ольга Степанівна. З 1969 по 1973 рік директором школи став її випускник Хамбір Олександр Максимович. В школі закладається фундамент їдальні.

У сімдесятих роках у школі навчалося більше 500 учнів. Як і раніше, навчання проводилось у дві зміни. Тому виникла потреба у добудові і реконструкції шкільного приміщення. Цим питанням займався Яновський Яків Сергійович, який очолював школу з 1973 по 1983 рік. Це десятиліття можна назвати будівничим і одним із найяскравішим в історії школи. За 5 років було добудовано двоповерховий корпус школи на 10 класів, великий спортзал, теплицю, стрілковий тир, їдальню, перехід до неї, реконструйовано старий корпус.

/Files/images/IMG_0327.JPG1 вересня 1977 року сталася визначна подія в Русанові - відкривалась нова школа. Це дало можливість перейти на однозмінне навчання, поповнити матеріально-технічну базу, поліпшити навчально- виховний процес. Велика увага приділяється трудовому вихованню. Учні опановують професіями тракториста, доярки, працівника тепличного господарства. Виробнича бригада школи стає однією з кращих в районі. Велика заслуга в цьому вчителів трудового виховання Литовченка Івана Яковича та Литовченка Миколи Тимофійовича.

У ці роки на зміну пенсіонерам приходить молоде поповнення: Доланська Любов Іванівна, Сімонов Анатолій Григорович, Телендій Віктор Миколайович, Юрченко Тетяна Мусіївна. У цей час учні школи багато подорожують стежками рідного краю, відвідують міста: Москву, Волгоград, Севастополь, Ленінград, Ялту та інші. Часто відвідують театри міста Києва. З керівниками радгоспу „Русанівський” налагоджені хороші шефські стосунки.

З 1983 року школу очолив Петров Юрій Олексійович. Нове приміщення, хороша матеріальна база, досвідчений колектив педагогів дозволяють отримувати хороші результати. Перед школою було поставлене завдання дати учням можливість до початку трудової діяльності оволодіти професією.

Керівництво радгоспу, який очолював В.М. Дмитриченко, пішло назустріч адміністрації школи: було створено матеріальну базу для залучення кожного школяра до суспільно-корисної продуктивної праці. Створено 10 робочих учнівських місць на тракторному стані, де вивчалася тракторна справа, кабінет для дівчат старших класів, які оволодівали професією майстра машинного доїння. Наставником у них була Герой Соціалістичної Праці Пильтяй Марія Захарівна.

У шкільній теплиці взимку вирощували зелену цибулю, петрушку для потреб шкільної їдальні, весною –– розсаду квітів. Влітку учнівська виробнича бригада, до складу якої входило більше 100 учнів, працювала на вирощуванні кормового буряка і ранньої капусти.

Взимку учні виготовляли ящики під овочі для потреб радгоспу, який всю працю школярів оплачував, виконував ремонтні роботи, забезпечував безкоштовним харчуванням учнів 1-10 класів.

Результати трудового виховання та профорієнтація школярів знайшли своє відображення в книзі Л.М. Остролуцької „Трудовий гарт молоді” 1985 року видання.

Для покращення навчально-виховного процесу підтримувався тісний зв’язок з батьками, був створений кабінет педагогічних знань для батьків, проводилися заняття батьківського університету.

Школа працювала в режимі кабінетної системи. Всі кабінети були оснащені технічними засобами, які використовувалися в навчальному процесі. Профорієнтаційний кабінет школи був нагороджений Грамотою МО України.

Внаслідок творчої роботи в 1989 році вчителям Сімоновій Н.Д., Дяченко Н.Г., Пильтяй К.М., Харченко Г.К., Хохловій Г.І., Доланській Л.І. за результатами атестації було присвоєно звання „Відмінник народної освти України”.

У цей час завучем працює Процько Борис Іванович. Багатющий досвід, невтомна творча праця, особистий приклад, вимогливість, витончений смак цього педагога роблять школу естетично оформленою.

До педагогічної сім’ї вливаються нові працівники: Зінь Оксана Романівна, Середня Галина Іванівна, Петренко Світлана Володимирівна, Міщенко Володимир Андрійович, Захаренко Катерина Віталіївна, Саса Катерина Миколаївна, Хороліч Ніна Петрівна, Савченко Ганна Василівна.

Дирекція школи турбується про придбання комп’ютерів. Комп’ютеризацію школи було вже здійснено новопризначеним керівником Телендієм Віктором Миколайовичем, який прийняв школу у 1993 році.

У Русанові в цей час закривається дитячий садок „Теремок”, маленькі діти не мають можливості отримувати дошкільне виховання. В перший клас почали приходити діти з низьким рівнем підготовки. У школі налічувалось тоді 214 учнів, а приміщення розраховане на 500, тому Віктор Миколайович, будучи ще й депутатом районної ради, піднімає питання про організацію дитячого садочка в школі. Районна адміністрація на чолі з Вайсфельдом Л. А. і завідуючий районним відділом освіти Лукашевич С. І. підтримали цю ідею.

Так у 1999 році школа набуває статусу навчально-виховного об’єднання „Загальноосвітня школа I – III ступенів - дитячий садок”. Протягом 2000 року готувалась матеріально-технічна база та проводилась реконструкція частини приміщення під дитячий садок, поріг якого маленькі господарі переступили 9 листопада 2000 року.

Велику підтримку і розуміння важливості справи проявили голова АТОВ “Русанівське” Борсук Олександр Миколайович та сільський голова Хамбір Юрій Григорович. Заступником директора з дошкільного виховання була призначена Міщенко Галина Григорівна, яка приклала багато зусиль, старань, творчих знахідок, щоб створити хороший колектив однодумців дошкільного підрозділу.

Також вирішується питання про створення котельні, яка отоплюється природним газом.

Навчально-виховний процес сьогодення вимагає освоєння нових технологій навчання, нових підходів до виховання підростаючого покоління. Це можливо тільки при наявності хороших педагогічних кадрів та матеріально-технічної бази. Так у школу приходять вчителі нового покоління: Соловей С.І., Луценко Г.Д., Близнюк Р.П., Заряда О. П., Семерун В. М., Пильтяй С.В.

У 2001 році, залучаючи кошти батьків та спонсорів, повністю було оновлено базу комп’ютерного класу.

По-новому, більш творчо запрацювали Соловей С. І., учитель фізкультури, та Сімонов А. Г., які почали співпрацювати з районною ДЮСШ та районним Центром виховної роботи з молоддю.

З’явились серед учнів переможці районних змагань з легкої атлетики. Духовий оркестр під керівництвом Сімонова А.Г. радує своїми творчими надбаннями жителів села та району.

2001 рік став початком творчого тандему вчителя української мови та літератури Міщенка В. А. та Сімонова А.Г. Результатом співпраці стала низка пісень, написаних про рідне село, школу, вчителів.

Село Русанів прославили випускники школи: Романенко Віталій Петрович - багаторазовий чемпіон Європи, світу і трьохразовий олімпійський чемпіон із стрільби; Пильтяй Марія Захарівна - Герой Соціалістичної Праці; Гулий Петро Данилович - полковник міліції; Мазніченко Василь Іванович - полковник міліції, який працює в підрозділі по боротьбі з організованою злочинністю; Соловей Олександр Михайлович – полковник ВПС; Рябий Валентин Іванович – полковник міліції; Рябий Олександр Афанасійович – полковник бронетанкових військ; Пильтяй А. Д., Соловей О. Я., Костюк Г. Г., Костира П. Р., Рябий І. П. – полковники різних родів військ; Самсоненко Л. Г. – заслужений журналіст України; Костира П.М. – капітан першого рангу та інші.

На сьогоднішній день Русанівський НВК „Загальноосвітня школа I –III ступенів – дошкільний навчальний заклад” нараховує 26 педагогічних працівників, які виховують 200 учнів 1-11 класів і 30 дітей дошкільного віку.

Освітній заклад, очолюваний Зінь О.Р. з 2004 року, разом з заступниками Луценко Г.Д., Міщенко Г.Г., Соловей Т.О. і з молодим, перспективним педагогічним колективом має високий потенціал, щоб успішно вирішувати сучасні проблеми навчання та виховання молодого підростаючого покоління – майбутнього нашої держави – України.

Кiлькiсть переглядiв: 52

Коментарi